Автор: Иван Черкашин

Перемога учасників виборчих перегонів у виборчій кампанії багато в чому залежить від вдалого проведення передвиборної агітації. Вона охоплює підготовку та розповсюдження певної інформації агітаційного характеру, яка формує політичну свідомість електорату, розподіл симпатій та антипатій за кандидатів, впливає на остаточний вибір громадян і спонукає взяти участь у виборах та віддати свій голос за того чи іншого кандидата. Як свідчить практика, саме на цьому етапі виборчого процесу відбувається найбільша кількість порушень виборчого законодавства через неоднозначність розуміння поняття «передвиборної агітації».

Згідно законодавчих визначень —  передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Це означає, що під час передвиборної агітації учасники виборчих перегонів мають рівні можливості показати виборцям свої переваги, ідеї, програми, гасла, наміри стосовно подальшого розвитку держави та суспільства, демонструвати свою матеріальну, організаційну, ідеологічну та кадрову потужність, і водночас, разом з тим, показувати слабкі сторони та вразливі місця своїх опонентів.

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів. Після закінчення виборчої кампанії не повинно відбуватись жодного висвітлення політичних кандидатів із закликами на їхню користь або проти них, настає так званий «день тиші». Це період за якого виборці мають час, щоб «переварити» всю отриману інформацію під час кампанії, і без тиску прийняти свідоме рішення кому із кандидатів слід віддати власний голос.

Проте, у зв’язку з тим, що поняття «передвиборної агітації» є недостатньо повним і точним, правила «дня тиші» завжди порушуються шляхом розміщення політичної реклами поза межами агітаційної кампанії. Незважаючи на заборону кандидати обходять норму закону й маніпулюють громадською думкою, розміщуючи рекламу своїх політичних партій. Це здійснюється у різних формах —  із зображенням партійної символіки, слогана кандидата чи партії, з використанням типової кольорової гами та стилістики, з якими виборці асоціювали той чи інший партійний бренд.

Дана технологія дає змогу ухилитись від вимог виборчого законодавства та створює неконкурентні умови для всіх учасників виборчих перегонів. В той же час дана форма агітації не несе в собі жодного змістовного навантаження та здебільшого розрахована на продовження асоціативного ряду в уявленні виборців – і позасвідоме наштовхування на певний вибір у день голосування.

Комітет виборців України (далі – КВУ) визначає проведення незаконної агітації у переддень та день голосування як нагальну проблему. Наприклад, відповідно до Звіту КВУ за результатами спостереження за виборами Президента України в день голосування 31 березня 2019 року зазначено, що упродовж 30 березня в регіонах України було розміщено значну кількість матеріалів, які мали ознаки прихованої агітації на користь окремих кандидатів на пост Президента. Слід зазначити, що ці матеріали не містили прямих закликів голосувати за чи проти окремих кандидатів, однак були виконані у тій же стилістиці, кольоровій гамі, з тими ж шрифтами, що й інші агітаційні матеріали кандидатів. Поширення агітації також мало місце безпосередньо в день голосування.

Дані ситуації є логічним наслідком недосконалості законодавства та відсутності практики оперативного реагування на подібні випадки з боку правоохоронних органів та ЦВК.

Як з цим боротися? Необхідно вдосконалити чинне виборче законодавство шляхом доповнення та уточнення поняття «передвиборної агітації». Крім того, наявна необхідність законодавчого впровадження конкретизуючих положень для подальшої ідентифікації форм і методів передвиборної агітації – незалежно від формального опису. Також необхідним є надання ширших та дієвих повноважень ЦВК, ТВК, правоохоронним органам, судам — для миттєвої та жорсткої реакції на випадки незаконної агітації.

Дитячий садок у місті Славута, на Хмельниччині, увійшов в історію, адже він довів у Верховному Суді дуже спірне право не приймати до закладу невакциновану дитину.

Справа розпочалася ще три роки тому. Хлопчика Єгора записали до закладу без щеплення, адже на той момент необхідної вакцини не було в наявності. Коли ж у Славутському районі трапився спалах правця, вакцини в наявності з’явилися, але мати все одно відмовилася робити дитині щеплення. Дитячий садок не прийняв дитину і, як наслідок, –  мати подала до суду, заявляючи про порушення права свого сина на освіту.

Славутський міський районний суд Хмельницької області позов жінки задовольнив, але керівництво дитсадка подало апеляцію, і справа зрештою опинилася у Верховному суді, який 17 квітня 2019 року визнав дії закладу такими, що відповідають закону. Це рішення є остаточним у справі, яка розглядалася в судах різних інстанцій впродовж останніх трьох років та оскарженню не підлягає.

«Коли індивідуальний інтерес протиставляється загальному інтересу суспільства, загальне благо на безпеку та охорону здоров’я має перевагу», – вирішили у суді, наголосивши, що держава має забезпечити дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

Судді зазначили, що батьки можуть обирати форму навчання дитини, але держава встановлює певні правила реалізації такого права, щоби враховувались не лише права дитини на дошкільну освіту, а й забезпечувалась безпека та здоров’я всіх дітей.

Дане рішення прокоментувала Уляна Супрун, зазначивши, що: «Вакцинація українців є питанням національної безпеки. Адже щеплення – це єдиний дієвий спосіб захистити себе та своїх дітей від небезпечних хвороб. А відсутність щеплень, особливо під час складної епідеміологічної ситуації, наражає на небезпеку не лише вашу родину, а й багатьох людей довкола». Вона зазначила, що вимога обов’язкового щеплення дітей – не українська особливість, а нормальна світова практика. Схожа заборона діє в Італії.

У МОЗ нагадали, що українське законодавство дозволяє відвідувати державні заклади освіти лише тим дітям, які отримали щеплення за Календарем профілактичних щеплень, або якщо у них є медичні протипоказання до вакцинації.

Окрім того, пані Супрун додала, що МОЗ активно бореться із новою практикою – купівлі фальшивих довідок про вакцинацію. Масштаби цієї проблеми величезні і саме тому відомство працює над запровадженням електронної системи, яка зробить такі махінації неможливими.

Схожої думки щодо щеплень і доктор Євген Комаровський, якого президент Володимир Зеленський представляв як власного радника з питань медицини.

«Я однозначно вважаю, що діти, у яких немає щеплень без медичних показань, не мають відвідувати школи і дитсадки», – заявив він в інтерв’ю ВВС News Україна, але додавав, що заборону має схвалити не уряд, а суд.

«Рішення Верховного суду є першим на такому рівні і вкрай важливим для розуміння норми закону про недопущення невакцинованих дітей до навчання у школі чи дитячому садку. Верховний суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій. МОЗ України сподівається, що суди по всій Україні враховуватимуть це рішення у своїй практиці»,–  повідомляє МОЗ.

Однак, велика кількість батьків в Україні, все ж таки вважають, що заборона на відвідування школи невакцинованим дітям є дискримінацією, порушує низку законів, та зокрема, їх Конституційні права.

2 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову № 808/434/16, в якій зазначив, що пояснення неоформлених працівників не може розглядатися судом в якості належного доказу того, що мало місце порушення податкового законодавства.

Зміст справи зводився до того, що, як вважали податківці, фізична особа-підприємець використовувала працю двох працівників без належного оформлення з ними трудових відносин, в наслідок чого ним не було сплачено необхідних платежів у належному розмірі, таких як: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ. У зв’язку з чим, на думку податківців, фізична особа-підприємець порушила податкове законодавство. В наслідок цього, ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення, в яких застосувала до «порушника» заходи передбаченої законом відповідальності  й штрафні санкції.

Цікавим є те, яким саме чином податківці обґрунтовували свої вимоги та заперечення. Так, вказані рішення було прийнято ДФС лише на підставі пояснень осіб, які ніколи в ФОП не працювали, а іншого податківцями доведено не було.

Таким чином, ФОП заперечував повністю проти прийнятого податківцями рішення, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що податківцями не було надано належних доказів на підтвердження того, що ним було порушено податкове законодавство.

При цьому, суди першої та другої інстанції задовольнили скаргу платника податків та скасували винесені податковим органом рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

В свою чергу ДФС оскаржила такі рішення у касаційному порядку.

Переглядаючи вказані рішення із врахуванням доводів, викладених у скарзі, КАС із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погодився.

Приймаючи вказане рішення КАС послався на наступне.

Відповідно до матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій рішення та вимоги податківцями прийнято на підставі того, що підприємцем було виплачено дохід без оформлення трудових відносин.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях осіб, які нібито працювали у ФОП.

В свою чергу, викликаний в судове засідання в якості свідка «працівник» в судове засідання не з’явився, а іншому «працівнику» судова повістка не була надіслана через відсутність її адреси й ненадання інформації стосовно неї ДФС.

З зазначеного випливає, що в акті перевірки податківцями вказано непідтверджені суми, які фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов’язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.

Так, КАС чітко закріплює, які фактичні обставини можуть слугувати підставою для встановлення судом наявності або відсутності обставин, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, для правильного вирішення справи,- пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів ( ст.69 КАС України).

Отже, посилання ДФС на наявність письмових пояснень за відсутності допиту свідків в судовому засіданні, не дає можливість суду вважати такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст. 69 КАС України встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.

Проте, контролюючим органом не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення нібито працівників щодо отриманих ними сум заробітної плати, та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою.

При цього, згідно Кодекса про адміністративні правопорушення, саме на суб’єкта владних повноважень, у випадку заперечення ним адміністративного позову, покладається  обов’язок з доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Однак, як було зазначено вище, ДФС не було доведено й надано до суду допустимих, достатніх та належних доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю, про що і було зазначено в своїй постанові Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Враховуючи наведене, Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірних рішень податкового органу, оскільки податковим органом не доведено склад податкового правопорушення.

15 квітня 2019 року Президент України Петро Порошенко підписав довгоочікуваний Кодекс України із процедур банкрутства, затверджений 18 жовтня 2018 р. Верховною Радою (законопроект № 8060).  Найцікавішим та найвагомішим нововведенням є надання можливості фізичним особам — сумлінним позичальникам — у разі складної економічної ситуації особисто ініціювати процедуру банкрутства і врешті-решт звільнитися від тягаря боргового зобов’язання, в той час, як кредитор позбавлений такого права.

Водночас, Кодексом закріплена можливість продажу майна банкрутів на електронних аукціонах «ProZorro.Продажі».

Заслуговує на Вашу увагу те, що прийняття нового кодексу безумовно спрямовано на забезпечення кредитору гарантії повернення позики, а фізичній особі – справедливій можливості отримати захист в разі скрутного матеріального становища в період складної економічної ситуації. В свою чергу, процедура банкрутства сприяє виходу боржнику зі складного положення через суд, який забезпечує захист від тиску кредиторів та створює умови для погашення заборгованості.

Слушним здається те, що з набуттям чинності Кодексу- фізичні особи матимуть можливість стати банкрутом двома шляхами: через суд та досудовим шляхом. Безпосередньо справи про банкрутство розглядатимуться господарськими судами, причому  за обов’язкової участі арбітражного керуючого. Зокрема, в суді можна буде домовитися про реструктуризацію або задовольнити вимоги кредитора. Реструктуризація застосовуватиметься з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Також запроваджується процедура погашення боргів, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом.

Таким чином, процедура банкрутства надає можливість фізичній особі «очистити» свою кредитну історію.

Зазначимо, що норми, які закріплювали процедуру автоматизованого арешту рахунків, єдиного електронного реєстру боржників (через ризик витоку конфіденційної інформації про рахунки юридичних та фізичних осіб) та мирової угоди залишилися у попередній редакції. Даний Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ще раз наголошуємо, що важливою опцією ухваленого кодексу є можливість визнавати банкрутами безпосередньо фізичних осіб. Зазначена процедура є новою для сприйняття як суспільством, так і професійною юридичною спільнотою й в законодавстві донині не передбачалася.

Водночас, в прийнятому Кодексі відсутня така ознака боржника як набуття нею боргів у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

На практиці це означає, що в незалежності від підстав виникнення заборгованості кредитор матиме змогу звернутися до суду для порушення справи про банкрутство будь-якої особи яка має цивільну правоздатність та дієздатність.

До того ж, з моменту набрання чинності  Кодексом втрачає чинність Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. У зв’язку з чим, банківські установи сподіваються на збільшення кількості погашених кредитів.

Метою документа є підвищення ефективності процедур банкрутства, гарантія захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів і судових рішень, закріплення норм по врегулюванню відносин  з відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися у складній фінансовій ситуації і потребують допомоги з боку держави.

Цікавим є підхід, що порушення справи про банкрутство фізичної особи та фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Підставами для такого звернення є: 1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати; 2) боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців; 3) винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Що стосується юридичних осіб, то кодексом взагалі не закріплено мінімального розміру (порогу) заборгованості та терміну прострочення для звернення кредитора до суду. Цікавим є те, що поняття безспірності грошових вимог взагалі відсутнє, а до заяви кредитора додається лише докази сплати судового збору, документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наразі, жодних доказів на підтвердження безспірності вимог, рішень суду про задоволення вимог кредитора, яке набрало законної сили, відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора вже не подаватиметься.

Поряд з цим, відтепер кредитор матиме змогу звернутися до суду, об’єднавши всі боргові зобов’язання конкретного боржника перед цим кредитором. В той же час, кредитори матимуть можливість об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою.

Що стосується процедури призначення арбітражних керуючих, то кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відкриття провадження у справі про банкрутство, визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України за принципом випадкового вибору.

Водночас, у разі відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційної системою, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією,керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначається господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.

Цікаво, що кредитори матимуть змогу самостійно обирати ліквідатора в процедурі банкрутства.

При цьому, в порівнянні з попередньою редакцією Кодекса —  строк давності правочинів, які можуть бути переглянуті в справі про банкрутство, відтепер складатиме  не 1, а 3 роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Також кодексом вводиться в дію можливість продажу майна банкрута виключно через електронні аукціони, незалежно від виду майна, а також встановлюється відповідальність перед особами, які не змогли взяти участь або перемогти на аукціоні.

Водночас, прийнятим Законом не передбачено обов’язкового продажу майна юридичної особи на аукціоні у формі ЦМК.

Зазначимо, що Кодекс отримав підтримку з боку Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Національного банку України, Асоціації правників України, банківської спільноти, арбітражних керуючих, представників експертного середовища.

Кодекс вводиться в дію через півроку після дня опублікування.

Закон Украины от 03.07.2018 года №2478-VIII «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно возобновления кредитования», который был введен в действие 04.02.2019 года, обеспечивает защиту прав кредиторов и устанавливает нормы, которые, в первую очередь, направленные на уменьшение количества недобросовестных должников.

Если говорить откровенно, то данный закон пример явного банковского лобби в парламенте. С одной стороны он облегчит взыскание по проблемным кредитам и обращение взыскание на предметы ипотеки/залога, с другой стороны – даст банкам больше механизмов для проверки заемщиков на стадии выдачи кредитов.

Самые интересные из новелл закона:

• отныне банки получают возможность доступа к реестрам актов гражданского состояния, реестра доверенностей, государственного реестра прав на недвижимое имущество и реестра ипотек, включая доступ к архивным записям. В связи с этим, заемщик больше не должен платить дополнительные расходы на нотариуса и регистратора за предоставление выписок из данных реестров, в том числе и за изменения в договора залога, поскольку банк будет иметь возможность самостоятельно получить такую ​​информацию, а значит — экономия денег заемщика и удобство оформления. Важно отметить, что это происходит только с согласия лиц, которых касается эта информация.
• отчуждения предметов залога / ипотеки становится возможным исключительно с разрешением кредитора-ипотеко (залого) держателя;
• уменьшена возможность уклоняться от кредитных обязательств при наследовании имущества заемщика. В частности, банки получают право предъявлять требования к наследникам должника не с момента открытия наследства, а с момента, когда банк узнал о получении свидетельства на наследство, и этот срок не ограничивается 6 месяцами (одна из распространенных схем уклонения от возврата кредита наследниками).
• усилен институт поручительства и его ответственность за невыполнение кредитных обязательств как солидарного должника;
• описание основного обязательства в договоре залога больше не является обязательным, достаточно сделать ссылку на кредитный договор. Это облегчает процедуру внесения соответствующих изменений.

Что касается положительных изменений как для должников, так и для заемщиков можно выделить следующие новации:

— договора залога транспортных средств могут заключаться в простой письменной форме, то есть отменено требование обязательного нотариального удостоверения договора залога транспортного средства. Указанное изменение снижает стоимость услуг для клиентов банка, которые оформляют банковский кредит под залог автомобиля (автокредитование).

— изменен порядок уведомления заемщика об изменении процентной ставки по кредитным договорам с изменяемой или «плавающей» процентной ставкой. Теперь банк должен сообщать заемщику об изменении такой процентной ставки не за 15 дней до такого изменения, как раньше, а в течение 15 дней, следующих за датой, с которой применяется новая ставка. Однако, в случае несогласия заемщика с такой ставкой он обязан погасить всю сумму кредита по старой процентной ставке, но не позднее 30 дней с момента получения уведомления об изменении индекса плавающей процентной ставки.

— для ипотекодержателя (банка) предусмотрено обязательство снимать все обременения, связанные с ипотекой, в течение 14 календарных дней с момента погашения заемщиком обеспеченного ипотекой долга. Однако, к сожалению, законом не установлена ​​ответственность за нарушение банком такого обязательства.

— при судебном обращении взыскания на предмет ипотеки, начальная цена недвижимого имущества, по которому ипотекодержатель на основании решения суда может обратить в собственность или продать предмет ипотеки третьему лицу, может быть определена судом на основании ходатайства ипотекодателя или ипотекодержателя. Это позволит избежать ситуаций, когда недвижимость переходила в собственность ипотекодержателя по цене, установленной в ипотечном договоре и которая обычно существенно занижена в пользу ипотекодержателя. При этом если предмет ипотеки по решению суда подлежит продаже на публичных торгах в процессе исполнительного производства, цена предмета ипотеки будет определяться не решением суда, как это было раньше, а субъектом оценочной деятельности во время проведения исполнительных действий по исполнению решения суда. Это позволит реализовать ипотечное имущество с учетом действующих рыночных цен на недвижимость. Максимальный дисконт, на который может рассчитывать ипотекодержатель в случае приобретения им самим предмета ипотеки на публичных торгах, составляет 30% от начальной рыночной стоимости недвижимого имущества — в случае признания трех публичных торгов подряд такими, что не состоялись.

Изменений, которые существенно усиливают позиции украинских кредиторов, в том числе банковских учреждений, значительно больше, чем изменений, положительных для заемщика. В частности:

— урегулированы довольно неприятные в прошлом для кредиторов юридические коллизии, связанные с прекращением договора поручительства. В частности, поручитель освобождался от ответственности перед кредитором в случае увеличения обязательства должника (суммы, срока, процентной ставки, штрафов), если такое увеличение было осуществлено без письменного согласия такого поручителя. Отныне изменение размера основного обязательства без согласия поручителя не будет основанием для его прекращения, а поручитель продолжает поручаться только за первичную сумму. Также для кредиторов установлен предельный срок для предъявления исковых требований к поручителю — 3 года со дня наступления срока исполнения обеспеченного поручительством обязательства или 3 года со дня заключения договора поручительства (если конкретный срок обеспеченного обязательства не установлен).

— исключена возможность «злоупотреблять» правом и избежать обязанности уплаты долга поручителей путем ликвидации должника. Отныне ликвидация юридического лица-должника не прекращает поручительство, залог или ипотеку, если кредитор успел подать иск к поручителю / залогодателю / ипотекодателю до внесения в реестр юридических лиц записи о ликвидации должника.

— бесспорно важнейшим новшеством нового закона является усиление прав кредитора в процессе обращения взыскания на предмет ипотеки. Так, до сих пор ипотекодержатели были значительно ограничены во внесудебных способах обращения взыскания — обращении в собственность и продаже ипотечного имущества третьему лицу без участия ипотекодателя (должника). Одной из причин была прямая норма законодательства, согласно которой в случае обращения взыскания на предмет ипотеки во внесудебном порядке все дальнейшие требования ипотекодержателя к должнику теряли свою силу, даже если после такого обращения взыскания значительная часть кредита оставалась непогашенной. Теперь эта норма отменена и ипотекодержатель может обращать взыскание во внесудебном порядке как на один или несколько предметов ипотеки, так и на другое движимое или недвижимое имущество должника или поручителя, обращаться с иском о погашении задолженности в суд.

— новый закон поставил важную точку в многолетних дискуссиях относительно того, распространяется ли ипотека объекта недвижимого имущества на такой объект после реконструкции или самовольного строительства, которые были проведены по такому объекту после заключения ипотечного договора. Новый закон утвердительно ответил на этот вопрос — да, распространяется. Кроме того, ипотека будет автоматически распространяться также на вновь созданные объекты недвижимости, расположенные на земельном участке, переданной в ипотеку.

— расширен перечень способов обращения взыскания в судебном порядке — в частности, отныне суд может постановить обратить взыскание путем обращения предмета ипотеки в собственность ипотекодерждателя или путем продажи его третьему лицу (ранее судебное решение могло предусматривать только продажу предмета ипотеки на публичных торгах в рамках исполнительного производства).

— законом установлена ​​обязанность органов регистрации транспортных средств проверять при регистрации наличие относительно такого транспортного средства обременений по данным Государственного реестра обременений движимого имущества;

— одной из самых дискуссионных норм нового закона- есть норма его переходных положений, которая распространяет все указанные изменения не только на новые договорные отношения между кредиторами, должниками и их поручителями, но и на те отношения и договоры, которые существовали и были заключены до вступления в силу этого закона. Единственным исключением из этого правила является ч. 4 ст. 36 Закона Украины «Об ипотеке», которая применяется исключительно к договорам, соглашениям, заключенных после введения в действие настоящего Закона. Эта норма касается внесудебного обращения взыскания на предмет ипотеки (что позволяет кредитору в случае обращения взыскания на ипотеку обращать взыскание на другое имущество должника и поручителя, в случае, если ипотечного имущества не хватило для удовлетворения обеспеченных обязательств), которая будет применяться только для вновь заключенных договоров ипотеки.

Однако, если спор между заемщиком и кредитором уже находится на стадии рассмотрения в суде, то рассматривается он на основании норм, действующих на момент обращения в суд с иском за защитой своих нарушенных прав и интересов.

Таким образом, новый закон значительно усовершенствовал механизм кредитных отношений, закрепил ряд эффективных изменений, которые усиливают и защищают права кредиторов и облегчают процедуру оформления кредитов для заемщиков.

Президент України підписав закони 8487 та 8488 про «євробляхи», які передбачають низку послаблень для охочих придбати авто за кордоном: скасування обов’язкової екологічної норми Євро-5 та суттєве зменшення акцизу. Водночас закони вимагають, щоб усі авто на іноземній реєстрації, що вже перебувають в Україні, впродовж шести місяців пройшли митне оформлення та отримали українські номери.

* У власників «євроблях» є час на розмитнення до 24 травня.

Цей закон запроваджує нову модель оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів на закордонних номерах. Замість оподаткування одиниці об’єму двигуна транспортного засобу – оподаткування одиниці легкового транспортного засобу.

Як зміниться розрахунок акцизу для «євроблях»?

еврономера

Перший закон стосувався зміни розміру акцизного податку. Формула за якою він буде обчислюватися виглядає наступним чином:

Базова ставка х Коефіцієнт двигуна х Коефіцієнт віку = Сума акцизного податку.

Отже, мова йде про три складові, які будуть враховуватися при розрахунку суми акцизу. Перша – базова ставка. Друга – коефіцієнт двигуна. Третя – вік авто.

Як буде розраховуватися коефіцієнт двигуна? Показник об’єму двигуна буде ділитися на 1000. А коефіцієнт віку – це кількість повних календарних років.

Тепер відносно базової ставки:

Для бензинових авто з об’ємом двигуна:

 до 3000 см3 вона складатиме – 50 євро;

 понад 3000 см3 – 100 євро. 

Для дизельних авто: 

до 3500 см3 – 75 євро; 

понад 3500 см3 – 150 євро.

«…Розмитнити автомобілі можна буде протягом 180 днів, з яких 90 днів діятиме знижка у 50 відсотків на акциз. Далі почнуть штрафувати. Почне діяти система взаємопов’язаних функцій між прикордонниками, митниками і патрульною поліцією. Всі автомобілі на європейській реєстрації зможуть зупинятися патрульною поліцією і будуть з’ясовуватися обставини: який водій керує, з порушенням терміну, не з порушенням. І далі всі процедури застосування…» — Ніна Южаніна, голова Комітету податкової та митної політики.

Як будуть штрафувати власників «євроблях»?

Другим законом було посилено відповідальність за порушення митних правил. Що він передбачає?

По-перше, вводяться обмеження на кількість авто, які можна ввозити без так званого «грошового забезпечення». Так, нерезидент зможе без грошового забезпечення ввезти в режимі тимчасового ввезення тільки один автомобіль.

Ввезення наступних транспортних засобів передбачає наявність гарантії. Гарантом може виступити фінансова установа, яка візьме на себе зобов’язання сплатити суму всіх митних платежів, якщо авто не буде вивезено.

По-друге, особа, яка ввезла в Україну авто в режимі транзиту або в режимі тимчасового ввезення, не зможе передати його у володіння, користування або розпорядження іншим особам або розкомплектовувати його.

Також їй буде заборонено використовувати таку машину в підприємницькій діяльності або для отримання доходу, наприклад, для роботи в таксі.

За порушення встановлених правил передбачений штраф — 34 тис. Грн.

По-третє, будь-яка особа, яка всупереч встановленим правилам, отримає транзитне або тимчасове ввезення авто у володіння, користування або розпорядження чи буде використовувати таке авто у підприємницькій діяльності, для отримання доходу, також буде оштрафовано.

Перша фіксація зазначених порушень працівниками поліції передбачає стягнення з порушника 8,5 тис грн, повторна фіксація — 17 тис грн, позбавлення права керування на 1 рік і вилучення авто за рахунок порушника.

По-четверте, за недотримання термінів режимів транзиту та тимчасового ввезення, тобто за невивезення авто за межі країни своєчасно, порушники також повинні сплатити штрафи, розміри яких будуть залежати від кількості днів перевищення встановлених строків.

За один день прострочення вивезення транзитного авто з порушника буде стягнуто 170 грн, а за три дні відстрочки вивезення тимчасово ввозиться машини — 850 грн.

Зайвий місяць перебування такого авто в Україні буде коштувати порушникові 170 тис. грн або навіть самого транспортного засобу, який може бути конфісковано за рішенням суду.