Автор: Иван Черкашин

Обмеження прав громадян під час воєнного стану, соціальні програми для ВПО, зміни в оподаткуванні та трудовому законодавстві, використання зброї цивільними особами та інші теми, в ефірі телеканалу TV5 — адвокат Черкашин Іван Іванович

Найактуальніші питання:

Чи працюють суди під час війни?

Що робити з судовими справами, які залишилися на окупованих територіях та як отримати рішення з архіву?

Можливо зараз розірвати шлюб або стягнути аліменти?

Яким судам змінено підсудність справ з судів Запорізької області, що залишилися на тимчасово окупованих територіях?

Приазовський районний суд  Запорізької області, Приморський районний суд  Запорізької області, Чернігівський районний суд  Запорізької області – територіальну підсудність передано до  Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області – територіальну підсудність передано до  Томаківського районного суду Дніпропетровської області.

Гуляйпільський районний суд  Запорізької області, Василівський районний суд  Запорізької області, Михайлівський районний суд  Запорізької області, Токмацький районний суд  Запорізької області –територіальну підсудність передано до  Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Кам’янко-Дніпровський районний суд  Запорізької області, Куйбишевський районний суд  Запорізької області, Пологівський районний суд  Запорізької області – територіальну підсудність передано до  Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

Енергодарський міський суд Запорізької області, Якимівський районний суд  Запорізької області –– територіальну підсудність передано до  Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Великобілозерський районний суд  Запорізької області,  Веселівський районний суд  Запорізької області, Розівський районний суд  Запорізької області – територіальну підсудність передано до  Запорізького районного суду Запорізької області.

Одне із нагальних запитань під час воєнного стану — Де знайти працюючого нотаріуса? Як записатися до нотаріуса в умовах війни? Які нотаріальні дії можливо вчинити під час військової агресії РФ в Україні?

Нєлєпіна Наталія Олегівна
380509807802
м. Запоріжжя, вул. Покровська, 23, кв. 1,2

• 10:00 — 15:00

Межов Андрій Вячеславович
380669264385
м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 11, кв. 91

• За домовленістю

Лебідь Олена Андріївна
380504766188
м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд. 23

• 9:00 — 16:00

Буднікова Юлія Сергіївна
380977049200
м. Запоріжжя, вул. Покровська, 30

• За домовленістю

Кардаш Яна Олександрівна
380672952444
м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 33

• За домовленістю

Кукурудз Тетяна Юріївна
380992662966
м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15/1

• За домовленістю

Кириченко Вікторія Володимирівна
380679795550
м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10

• За домовленістю

Горбашко Марія Василівна
380973631857
м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 18, прим. 3

• 10:00 — 15:00

Пилипенко Оксана Володимирівна
380676111800
м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 9, кв.24

• 11:00 — 15:00

Салтан Валерія Валеріївна
380676241315
м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82

• 9:00 — 18:00

Вартанова Олеся Степанівна
380502891569
м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 59в

• 9:00 — 15:00

Чирва Людмила Анатоліївна
380962553738; 380503220484
м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 1, кв. 184

• За домовленістю

Біла Тетяна Сергіївна
380635563190
м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 15

• 9:00 — 15:00

Федосенко Костянтин Олегович
380999565673
м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97а, пр. 3

• За домовленістю

Сіпяков Олексій Сергійович
380676128357
м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 18

• За домовленістю

Горлова Юлія Миколаївна
380972706371
м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 76

• 10:00 — 15:00

Вакуленко Світлана Олександрівна
380678016677
м. Запоріжжя, проспект Соборний, 60

• 9:00 — 15:00

Остренко Алла Василівна
380676862362
м. Запоріжжя, пр. Металургів, 5

• За домовленістю

Петренко Світлана Володимирівна
380678622727
м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 6, оф. 31

• За домовленістю

Свинаренко Олена Володимирівна
380969122929
м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 84Б

• За домовленістю

Сенченко Катерина Валеріївна
380964119961
м. Запоріжжя, проспект Соборний, 186

• 10:00 — 15:00

Обушенко Ганна Олександрівна
380972882881
м. Запоріжжя, проспект Металургів, 22

• 11:00 — 15:00

Кушніренко Олена Георгіївна
380503416886
м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 43

• 10:00 — 15:00

Капшурова Юлія Валеріївна
380674352854
м. Запоріжжя, пр. Соборний, 192

• 10:00 — 16:00

Каценельсон Ольга Валеріївна
380678346582
м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 7, прим. 1

• За домовленістю

Пудлик Інна Миколаївна
380504606969
м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 3

• 9:00 — 15:00

Любіченковська Анастасія Євгенівна
380965559068; 380677082750
м. Запоріжжя, пр. Соборний, 148а

• За домовленістю

Цекеєва Ірина Олександрівна
380993697088; 380634392677
м. Запоріжжя, вул. Кругова, 152

• За домовленістю

Нароха Ольга Василівна
380503337799
м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кв. 90

• За домовленістю

Масловець Людмила Сергіївна
380509437335
м. Запоріжжя, вул. Говорухи Олександра, 34

• За домовленістю

З 24 лютого 2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію (Указ Президента №69/2022).  Одночасно з цим, усім військовозобов’язаним чоловікам віком з 18 до 60 років було заборонено залишати територію України.  

Первісно загальна мобілізація була оголошена терміном на 3 місяці, до 24 травня 2022 року, однак швидше за все мобілізація буде продовжена.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено перелік осіб, які не підлягають призову під час мобілізації. Однак детально розібратися в кожній з даних категорій та допомогти зібрати необхідний пакет документів – зможе кваліфікований адвокат.

Запис на консультацію – по телефонам 👆

Ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

• заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
• жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
• усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
• зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
• інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Оскарження дій, пов’язаних із мобілізацією.

Перший вид оскарження — це звернення зі скаргами на незаконні дії представників «військоматів» та інших осіб, пов’язаних із процесом мобілізації — в усній формі за телефоном на гарячі лінії Міністерства Оборони: 0-800-500-410, 0-800-500-442, 044-454-44-99.

Другий спосіб оскарження, скарги на порушення законодавства під час мобілізації подаються керівнику Центру комплектування та соціальної підтримки (воєнкому). Скарга має містити детальний опис обставин порушення і клопотання про припинення порушення.

Ну і третій, найскладніший та найдовший спосіб оскарження — незаконні дії, що стосуються мобілізації можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Цей спосіб є найбільш дієвішим, однак досить довгим та витратним.

Многочисленные протесты предпринимателей под Верховной Радой ни к чему не привели и уже с 1 января 2022 года все физические лица предприниматели (ФЛП) 2, 3, 4 группы, независимо от вида их деятельности и уровня дохода, должны будут использовать кассовые аппараты. Это нововведение коснется даже интернет-магазинов, а также ресторанов, кафе, турагентств, гостиниц, магазинов, сферы услуг и т.д. Поэтому предпринимателям, которые еще не имеют кассового аппарата, нужно купить и зарегистрировать новое оборудование, либо воспользоваться функцией программного РРО (регистратора расчетных операций).

Новые правила не касаются только ФЛП первой группы (которые торгуют на рынке или оказывают бытовые услуги населению. Без наемных сотрудников).

Игнорирование кассовых аппаратов соответствующими группами ФЛП грозит уплатой штрафов в размере 100% от проданной продукции либо услуги. Если нарушение будет зафиксировано второй раз, то уплата штрафа составит уже 150% от стоимости.

Кроме того, для предпринимателей с 1 января 2022 года изменится размер уплаты единого социального взноса и единого налога, на уровень которых влияют размер минимальной заработной платы и прожиточного минимума.

Так, для ФЛП 1-й группы ЕСВ с 1 января составит 1430 гривен; единый налог – 248,1 грн. – не более 10% от прожиточного минимума для трудоспособных лиц по состоянию на 01 января 2022 года.

Для ФЛП 2-й группы ЕСВ будет составлять 1430 гривен; единый налог – 1300 гривен – 20% от минимальной заработной платы, установленной Законом на 01 января 2022 года.

Для ФЛП 3-й группы ЕСВ будет составлять 1430 гривен; единый налог – 5% дохода, или 3% дохода и НДС.

Завжди приємно, коли Верховний суд задовольняє твою касаційну скаргу, та особливо приємно, коли суперник – поважний державний орган – Держаудитслужба.

26 серпня 2021 р.  у справі № 280/2494/19 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу адвоката Черкашина Івана Івановича в інтересах Комунального підприємства «М».  скасував Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року повністю і залишив в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Обставини спору, доводи його учасників і висновки судів попередніх інстанцій свідчать про те, що у цій справі ключовим є питання тлумачення поняття «кваліфікаційний критерій», яке вживається у частині другій статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі», а також поняття «інша інформація», вживане у частині третій статті 22 Закону «Про публічні закупівлі».

Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови виходив з того, що за частиною третьою статті 22 Закону тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити. На підставі цього замовник самостійно визначив у тендерній документації вимогу щодо необхідності надання учасником публічних торгів документів, які підтверджують факт того, що останній є офіційним представником (дилером, дистриб`ютором) компанії-виробника обладнання, яке закуповується, що в повній мірі відповідає нормам статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ «Б» було надано підтвердження-лист від 17 квітня 2019 року, яке не може бути розцінене у якості підтвердження тієї обставини, що це товариство є офіційним представником (дилером, дистриб`ютором) компанії-виробника обладнання, адже зі змісту вказаного листа вбачається, що така інформація не підтверджена належними доказами, натомість учасник повідомив, що правові відносини між ТОВ «Б» і дистриб`ютором відносяться до категорії комерційної таємниці і не можуть розповсюджуватися без дозволу партнера.

Перевіряючи правильність тлумачення судами попередніх інстанції норм матеріального права і вирішуючи спірне питання, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 16 Закону (у редакції чинній на момент складення оспорюваного висновку) передбачено, що замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв:

наявність обладнання та матеріально-технічної бази;

наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону, визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Разом з тим, частиною третьою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

Системний аналіз вказаних норм Закону дає підстави вважати, що право замовника включити до тендерної документації «іншу інформацію», яку він вважає за необхідне включити до неї, надане частиною третьою статті 22 Закону, обмежується, з огляду на те, що ця норма стосується інформації, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством.

Верховний Суд, в цьому конкретному випадку, вбачає включення замовником вимоги про наявність у учасника статусу офіційного представника (дилера, дистриб`ютора) компанії-виробника обладнання, таким, що безпідставно розширює кваліфікаційні критерії, передбачені частиною другою статті 16 Закону, тим самим порушує частину четверту статті 22 Закону, яка передбачає, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Тобто, такий кваліфікаційний критерій, як наявність у учасника статусу офіційного представника (дилера, дистриб`ютора) компанії-виробника обладнання, статтею 16 Закону не передбачений, перелік кваліфікаційних критеріїв, визначений у статті 16 Закону, є вичерпним і не може бути доповнений замовником або розширений. За таких обставин, у замовника не було правових підстав для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Б».

Відповідач в свою чергу не обґрунтував того, що включення до тендерної документації вимоги про наявність у учасника статусу офіційного представника (дилера, дистриб`ютора) компанії-виробника обладнання, передбачене чинним законодавством і не суперечить кваліфікаційним критеріям, які визначені частиною другою статті 16 Закону.

Крім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови зазначив, що статтею 23 Закону визначено, що замовник має право з власної ініціативи або у разі усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку органу державного фінансового контролю відповідно до статті 7-1 цього Закону, або за результатами звернень або на підставі рішення органу оскарження внести зміни до тендерної документації. У разі внесення змін до тендерної документації строк для подання тендерних пропозицій продовжується в електронній системі закупівель таким чином, щоб з моменту внесення змін до тендерної документації до закінчення строку подання тендерних пропозицій залишалося не менше ніж сім днів. Зміни, що вносяться замовником до тендерної документації, розміщуються та відображаються в електронній системі закупівель у вигляді нової редакції тендерної документації додатково до початкової редакції тендерної документації. Замовник разом із змінами до тендерної документації в окремому документі оприлюднює перелік змін, що вносяться. Положення тендерної документації, до яких вносяться зміни, відображаються у вигляді закреслених даних та повинні бути доступними для перегляду після внесення змін до тендерної документації.

Верховний Суд зауважує, що системний аналіз приписів статті 7-1 Закону, а також установлених обставин справи, дозволяє дійти висновку, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного висновку, відповідачу недостатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу закупівлі, а також, у разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, окремо зазначити структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якої орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку виявлені порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Зміст спірного висновку, який є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, полягає в тому, щоб «усунути виявлені порушення», встановлені Держаудитслужбою, не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів бере до уваги, що норми Закону не передбачають процедури усунення виявлених порушень процедури закупівлі після визначення переможця процедури закупівлі та укладення із ним договору про закупівлю. Отже, після отримання оскаржуваного висновку у позивача була відсутня об`єктивна можливість усунути недоліки, вказані у ньому.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 160/12925/19.

Крім цього, Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Верховний Суд також зауважує, що зазначивши у висновку про необхідність «усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель», відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Так, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18, від 5 березня 2020 року в справі № 640/467/19, від 23 квітня 2020 року у справі №160/5735/19, від 11 червня 2020 року в справі № 160/6502/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 160/11304/19, від 21 січня 2021 року у справі №400/4458/19, висловлював правову позицію, що спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі Замовника для усунення порушень.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.