Дистанційне розірвання шлюбу: правові підстави та формат участі

Якщо у подружжя немає спільних неповнолітніх дітей і немає спору, розірвання може відбутися в органі ДРАЦС на підставі спільної заяви. Закон допускає реєстрацію припинення шлюбу після спливу одного місяця від подання заяви (або в день звернення — у визначених законом випадках), а інформаційний ресурс «Дія» докладно пояснює порядок дій і варіанти звернення, коли рішення суду не потрібне. Якщо ж є діти або спір — шлях лише через суд.
Адвокат може представляти інтереси як позивача так і відповідача в такому спорі, для цього немає необіхдності відвідувати Україну.

Аліменти, коли платник або стягувач за кордоном

Українські суди розглядають позови про стягнення аліментів за правилами національного законодавства, незалежно від місця проживання відповідача. Після набрання рішенням законної сили ключове питання — виконання за кордоном. Тут працює мережа міжнародних договорів, насамперед Гаазька конвенція 2007 року про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (для України чинна з 1 листопада 2013 року). Конвенція встановлює механізм взаємодії через центральні органи та спрощує визнання і виконання рішень між державами-учасницями. Міністерство юстиції України публікує роз’яснення щодо пакета документів і порядку подання клопотання до іноземної держави.

Окрім Конвенції 2007 року, історично застосовувалися й інші договори (зокрема Конвенція 1956 року), а також двосторонні угоди — вони й далі можуть діяти у відносинах із тими країнами, де це передбачено. Офіційні ресурси Мін’юсту підтверджують, що нині використовуються «кілька треків» міжнародної допомоги, залежно від держави виконання.

Практично для стягувача це означає: ви можете звернутися до українського суду, отримати рішення про аліменти (у частці від доходу або у твердій сумі), а далі — ініціювати його визнання й примусове виконання у країні проживання боржника через центральні органи за Конвенцією 2007 року або інші чинні інструменти міжнародної правової допомоги.

Спори щодо дітей: юрисдикція, співпраця держав і захист найкращих інтересів дитини

Транскордонні спори щодо дітей (місце проживання, порядок спілкування, тимчасовий виїзд тощо) регулюються не лише національним законодавством, а й міжнародними актами. У сфері батьківської відповідальності ключову роль відіграє Гаазька конвенція 1996 року: вона визначає юрисдикцію органів, застосовне право, а також визнання та виконання заходів захисту дитини в державах-учасницях; центральним органом в Україні визначено Мін’юст. Це спрощує визнання рішень українських судів за кордоном і навпаки, коли йдеться про заходи щодо захисту дітей.

Окрема тема — незаконне переміщення або утримування дитини. Тут діє Гаазька конвенція 1980 року, спрямована на швидке повернення дитини до держави її постійного проживання; українські суди й органи вже напрацювали практику застосування цих норм. Якщо у вашій ситуації є ризик «переміщення» без згоди другого з батьків або обмеження доступу до дитини, правові інструменти Конвенції 1980 року можуть бути вирішальними.

Документи з-за кордону: легалізація та апостиль

Для використання іноземних офіційних документів в Україні (і українських документів за кордоном) зазвичай потрібне засвідчення. Україна є учасницею Гаазької конвенції 1961 року, яка скасовує вимогу консульської легалізації та запроваджує спрощену процедуру — апостиль. Документи з апостилем приймаються у державах-учасницях без додаткової легалізації. Це важливо, коли ви подаєте, наприклад, іноземні довідки про доходи, свідоцтва про шлюб/народження чи інші докази у сімейній справі.