2 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову № 808/434/16, в якій зазначив, що пояснення неоформлених працівників не може розглядатися судом в якості належного доказу того, що мало місце порушення податкового законодавства.

Зміст справи зводився до того, що, як вважали податківці, фізична особа-підприємець використовувала працю двох працівників без належного оформлення з ними трудових відносин, в наслідок чого ним не було сплачено необхідних платежів у належному розмірі, таких як: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ. У зв’язку з чим, на думку податківців, фізична особа-підприємець порушила податкове законодавство. В наслідок цього, ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення, в яких застосувала до «порушника» заходи передбаченої законом відповідальності  й штрафні санкції.неоформлені працівники

Цікавим є те, яким саме чином податківці обґрунтовували свої вимоги та заперечення. Так, вказані рішення було прийнято ДФС лише на підставі пояснень осіб, які ніколи в ФОП не працювали, а іншого податківцями доведено не було.

Таким чином, ФОП заперечував повністю проти прийнятого податківцями рішення, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що податківцями не було надано належних доказів на підтвердження того, що ним було порушено податкове законодавство.

При цьому, суди першої та другої інстанції задовольнили скаргу платника податків та скасували винесені податковим органом рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

В свою чергу ДФС оскаржила такі рішення у касаційному порядку.

Переглядаючи вказані рішення із врахуванням доводів, викладених у скарзі, КАС із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погодився.

Приймаючи вказане рішення КАС послався на наступне.

Відповідно до матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій рішення та вимоги податківцями прийнято на підставі того, що підприємцем було виплачено дохід без оформлення трудових відносин.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях осіб, які нібито працювали у ФОП.

В свою чергу, викликаний в судове засідання в якості свідка «працівник» в судове засідання не з’явився, а іншому «працівнику» судова повістка не була надіслана через відсутність її адреси й ненадання інформації стосовно неї ДФС.

З зазначеного випливає, що в акті перевірки податківцями вказано непідтверджені суми, які фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов’язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.

Так, КАС чітко закріплює, які фактичні обставини можуть слугувати підставою для встановлення судом наявності або відсутності обставин, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, для правильного вирішення справи,- пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів ( ст.69 КАС України).

Отже, посилання ДФС на наявність письмових пояснень за відсутності допиту свідків в судовому засіданні, не дає можливість суду вважати такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст. 69 КАС України встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.

Проте, контролюючим органом не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення нібито працівників щодо отриманих ними сум заробітної плати, та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою.

При цього, згідно Кодекса про адміністративні правопорушення, саме на суб’єкта владних повноважень, у випадку заперечення ним адміністративного позову, покладається  обов’язок з доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Однак, як було зазначено вище, ДФС не було доведено й надано до суду допустимих, достатніх та належних доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю, про що і було зазначено в своїй постанові Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Враховуючи наведене, Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірних рішень податкового органу, оскільки податковим органом не доведено склад податкового правопорушення.